Хто винайшов БАД?

]]>

Історію БАДів можна об’єднати з історією вітамінів.
Люди ще в античні часи страждали від «дивних» хвороб, яким не знаходили пояснень (напр. авітаміноз, гіповітаміноз). Зрозуміло, тоді ніхто не мав поняття про вітаміни.

У Стародавньому Єгипті, якщо людина хворіла курячою сліпотою (захворювання, викликане дефіцитом вітаміну А), знахарі радили йому їсти сиру печінку (як відомо, збагачену даним вітаміном). За часів Стародавнього Риму вчений-лікар Гіппократ також допомагав позбутися від курячої сліпоти, рекомендуючи приймати в їжу сиру печінку. Всю історію цивілізованого людства люди не могли знайти спосіб лікування страшної хвороби — цинги, що виникає внаслідок нестачі вітаміну C. Ця страшна хвороба розвивалася у людей під час військових конфліктів (облог міст, фортець), тривалих мореплавань, і за інших обставин, коли людина була надовго ізольований від фруктів і овочів. Довгий час люди не могли знайти ліки від цинги. Однак в окремих регіонах землі знаходили способи її попередження: корінні жителі Південної Америки в цілях профілактики цинги пили відвар соснової хвої. Скориставшись досвідом південноамериканських індіанців, команда мореплавців, що досліджували північні регіони Канади, уникла цинги, вживаючи відвари хвойних рослин.

З найдавніших часів жителі східної Азії не могли впоратися з небезпечним недугою — «бери-бери» (аліментарний поліневрит). Це захворювання розвивається при нестачі в організмі тіаміну (вітаміну B1). Лікар з Нідерландів, Християн Ейкман, практикуючи лікарську діяльність в Індонезії, виявив, що домашні птахи, яких годували очищеними рисовими зернами, захворювали аліментарним поліневритів, тоді як ті, яким давали неочищений рис, залишалися абсолютно здоровими. В результаті ліками від бери-бери виявилася рисова лушпиння (залишок після шліфування рису) — продукт, який можна було знайти де завгодно, причому коштував він гроши.

А якщо уявити людину, яка в ті часи став би рекламувати рисову лушпиння і хвойний відвар як ліки від бери-бери і цинги? У кращому випадку його б образили і висміяли, а в гіршому — судили б за шахрайство. Але, на жаль, в цьому плані людство не сильно змінилося — на компанії виробники біологічно активних добавок щодня виливаються тонни бруду через засоби масової інформації. Причому відбувається це як правило за замовленням фармацевтичних компаній.

Історія відкриття і розширення області знань про вітаміни фактично є складовою частиною історії харчових добавок.
Микола Іванович Лунін, видатний діяч російської і радянської медицини, ще в 1880 році захистив докторську дисертацію «Про значення неорганічних солей у харчуванні тварин». У ній він довів що крім відкритих на той момент часу речовин, службовців основними корисними речовинами їжі (білки, жири, вуглеводи), існують якісь речовини, без яких нормальна життєдіяльність і розвиток організму неможливі. Патофізіолог В.В. Пашутін також наблизився до відкриття вітамінів, оголосивши цингу хворобою, що викликається браком в харчуванні якогось речовини, що міститься в рослинній їжі. У 1879 році був отриманий рибофлавін (вітамін B2), який однак був ідентифікований лише в 1932 р.
Незамінні амінокислоти були виявлені та ідентифіковані в 1911 році. В цей же час Казимир Функ отримав вітамін B1 в чистому вигляді, давши йому ім’я Vitamine (від лат. Vita — життя, amine — амін). Звідси відбувся термін «вітамін». Пізніше Функ видав свою працю під назвою «Вітаміни». Поняття «авітаміноз» також було введено Функом. Як науковий напрямок вітамінологія була визнана в 20-і роки XX століття. Офіційною датою можна вважати 1929 рік, коли Ейкман і Гопкінс були нагороджені Нобелівською премією з фізіології і медицини за відкриття вітамінів. Першим був відкритий вітамін А (ретинол) в 1913 році. Перший вітамін з групи D був відкритий в 1936 р. У 1922 році була виявлена взаємозв’язок між потенцією і токоферолом (вітамін Е). Протягом наступних 50-ти років список функцій вітаміну Е безперервно зростав.

У 1926 році був отриманий тіамін (вітамін B1), в 1932 році — рибофлавін (В2). Пантотенат кальцію (В5) виділили в 1939 році. Вітамін В5 має вкрай широкою функціональністю. Вітамін В6 був виділений в чистому вигляді в 1939 році. Завдяки вітаміну В6 добре засвоюються білки і жири, активно синтезуються еритроцити, а також нормалізується діяльність ЦНС. У 1929 році виділили ціанокобаламін (вітамін В12). Даний вітамін активно сприяє процесу утворення крові. Тому при лейкозах стали призначати вітамін B12.

Вітамін Bc (B12, фолієва кислота), за будовою дуже схожий на B12, був відкритий в 1941 році. Як з’ясувалося, вітамін B12, також як B9, активно сприяє процесу утворення крові, сприяє утворенню деяких амінокислот, а також покращує травлення. Вітамін PP (B3, нікотинова кислота) була відома вченим-хімікам ще у 1867 році, проте його приналежність до вітамінів була відкрита лише в 1937 році, коли нікотиновою кислотою вилікували пелагру.

На сьогоднішній день людство володіє знаннями про всіх основних вітамінах і біологічних каталізаторах. Дізнавшись про існування вітамінів і про їх функціях, медицина поборола практично всі захворювання, що викликаються дефіцитом оних. Багато вчених-медики впевнені в тому що сьогодні відомі всі вітаміни, необхідні людині для здорового способу життя. Однак є окремі вчені, які припускають можливість існування невідкритих речовин, необхідних людині для здоров’я і повноцінного життя.

]]>