Що таке синдром токсичного шоку? які причини розвитку синдрому токсичного шоку?

Синдром токсичного шоку – симптоми і лікування

Під цією назвою в медицині мають на увазі гостре полисистемное захворювання, яке виникає на тлі поразок декількох органічних систем і органів і характеризується гострим початком.

Зміст

  • Як проявляється синдром?
    • Патогенез і причини токсичного шоку
    • Стадії і симптоми інфекційно-токсичного шоку
    • Діагностика токсичного шоку
    • терапевтичні заходи

Як проявляється синдром?

Симптомами синдрому токсичного шоку є:

  • гарячковий стан;
  • висока температура;
  • гіпотензія;
  • діарея;
  • блювота.

На шкірі з`являються еритематозні висипання, які – якщо з хворобою вдається впоратися – довго нагадують про себе ділянками гіперпігментації і лущення.

Захворювання розвивається миттєво, важкі ураження кількох органічних систем прогресують одночасно. Якщо медична допомога не надається протягом перших годин, можливий летальний результат.

Патогенез і причини токсичного шоку

Синдром токсичного шоку розвивається при інфікуванні організму бактеріями і попаданням в кров велику кількість токсинів, які викликає їх життєдіяльність, і продуктів розпаду уражених тканин.

При нормальному імунному статусі патогенна мікрофлора завдає смертельного шкоди, викликаючи гнійно-запальні процеси в горлі або на поверхні шкіри. Але при попаданні в кровотік і недостатньому виробленні імунною системою антитіл, що чинять опір синтезу стрептококових або стафілококових токсинів, з`являються симптоми синдрому токсичного шоку.

Попередити розвиток хвороби практично неможливо. Вона може виникати у окремих пацієнтів, які лікуються вдома, а також знаходяться в лікувальних установах. В останньому випадку для активності інфекції створюються ідеальні умови – пацієнти з ослабленими організмами передають інфекцію від одного до іншого.

Синдром стрептококового токсичного шоку розвивається під час реабілітаційного періоду після операцій, при грипі та вітряної віспи, може виникати при інфікуванні ран різного типу, під час яких цілісність шкіри порушується.

У медицині були описані випадки, коли причиною виникнення стрептококового зараження були гематоми, при появі яких цілісність шкіри не порушувалася. Але існує теорія, що стрептококи впроваджуються в кровотік незалежно від травми даного виду.

Від початку захворювання до гострого періоду проходить від 2 до 14 днів. Після пологів, операцій, травм- після респіраторних захворювань до розвитку гострого процесу може пройти до 6 тижнів.

Стафілококовий синдром токсичного шоку можна класифікувати, як менструальний і не менструальний.

Неменструального синдром викликається порушенням дотримань правил асептики при обробці ран після операцій, до розвитку менструального синдрому токсичного шоку призводить порушення гігієнічних вимог під час користувань індивідуальними захисними засобами – тампонами. При неменструального впровадженні інфекції гострий стан настає не пізніше, ніж через 12 годин після проведення операції-менструальний синдром проявляється на 3 день після початку користування тампонами.

При надходженні в кровоносну систему великої кількості токсинів одночасно, відбувається стимуляція вироблення адреналіну і деяких специфічних біологічних активних речовин, які теж одномоментно надходять в кровотік. Такий потужний викид викликає гідравлічний удар в організмі – виникає спазмування судин різного діаметра – великих і капілярів. Це викликає ішемію тканин, що призводить до метаболічного ацидозу і їх гіпоксії. Кровопостачання органічних систем порушується, настає кисневе голодування.

Рідка складова з крові спрямовується в міжклітинний простір, функції нирок порушуються – клубочкова фільтрація знижується. У легких порушується насичення киснем бронхіальних гілок.

Виникнення даних симптомів потребує негайного лікування.

Синдром токсичного шоку від тампонів і неменструального типу за характерними ознаками відрізнити неможливо – стан розвивається за однією схемою, загрожує здоров`ю і життю пацієнта.

Стадії і симптоми інфекційно-токсичного шоку

  • стадія – оборотна. Її ознаки: посилене серцебиття, біль і спазми м`язів, головний біль, кишкові кольки, рефлекторні розлади, поява страху і занепокоєння. Шоковий індекс від 0,7 до 1 бала;
  • стадія – пізня оборотна. Систолічний артеріальний тиск знижується нижче рівня в 90 мм рт. ст. На тлі сильної тахікардії з`являються загальмованість і млявість, функції кровоносної системи порушуються, що викликає ціаноз шкірних покривів і охолодження кінцівок. Шоковий індекс – 1 – 1,4 бала;
  • стадія – стійкий оборотний шок. Тиск знижується, ритм серцевих скорочень сповільнюється, синюшність шкіри посилюється, слизові бліднуть.

З`являються симптоми поліорганної недостатності:

  • респіраторний дистрес;
  • гострі стани ниркової і печінкової недостатності;
  • порушуються згортання крові і функціональність ЦНС – центральної нервової системи.

Шоковий індекс перевищує 1,5 бала.

4 стадія найбільш небезпечна – зміни в організмі стають незворотними. Температура знижується нижче 35 С, шкіра набуває землистий колір, навколо суглобів утворюються синюшні плями. Вивести хворого з цього стану вже неможливо.

Діагностика токсичного шоку

Синдром токсичного шоку об`єднує в собі симптоми захворювань, які виникають при інфекційному зараженні.

Діагноз доводитися ставити по клінічній картині – лабораторні та інструментальні обстеження проводити колись – стан погіршується дуже швидко. Лікування синдрому токсичного шоку потрібно починати негайно, оцінивши тяжкість стану і вираженість характерних ознак – блювоти, прогресуючого зниження тиску, прояви загальмованості і рефлекторних порушень.

Одночасно з проведенням терапевтичних заходів проводяться діагностичні процедури, що дозволяють уточнити схему лікування:

  • посів природних виділень (крові, сечі, менструальної рідини, слини) на наявність бактерій для уточнення виду інфекції – стафілококовий токсичний шок встановити цим методом неможливо, але якщо бактеріальна культура не висіяно, можна зробити висновок про наявність стафілококів (якщо характер шок не менструальний, досліджується тканину тієї області, в яку відбулося впровадження інфекції);
  • рентгенографія легенів – щоб вчасно виявити їх ураження;
  • специфічні аналізи, які допомагають диференціювати захворювання від інфекцій іншого виду – сепсису, бактеріальної інфекції, лептоспірозу, черевного тифу.

Лікування захворювання має проводитися тільки в умовах стаціонару – в багатьох випадках хворому потрібно проводити реанімаційні заходи.

терапевтичні заходи

Необхідно провести термінове видалення тампонів, пов`язок, діафрагми з піхви – потрібно якомога точніше усунути джерело інфекції. У деяких випадках доводиться проводити оперативне втручання, якщо патогенні мікроорганізми спровокували гнійно-запальний процес. Уражені тканини січуть, гнійні освіти видаляють.

Однією з основних завдань є відновлення плазмового обсягу – поза стаціонару це зробити неможливо. Разом з інтенсивною терапією проводиться лікування антибактеріальними препаратами, видалення джерела інфекції.

Після усунення джерела зараження починається лікування ускладнень: намагаються стабілізувати артеріальний тиск, відновити органічні функції. Може знадобитися введення імуноглобуліну для підвищення імунного статусу організму

Після уточнення виду патогенних мікроорганізмів загальне комплексне лікування змінюється локальнонаправленним.

При впровадженні стрептококів гострий процес призводить до смертності половину пацієнтів, доставлених в стаціонар. У більшості випадків летальний результат викликається ускладненнями захворювання – сепсисом або некротизуючим фасцитом – бактеріальною інфекцією, яка нищить епідерміс.

Якщо поза стінами лікувального закладу з`являються нехарактерні симптоми при наявності відкритих ран або менструації, потрібно негайно звертатися за медичною допомогою – викликати «Швидку».

Тільки в цьому випадку є шанс зберегти здоров`я і життя. Коли лікувальні заходи почали вчасно, пацієнт відновлюється протягом 10-14 днів і може покинути стаціонар на своїх ногах.

Схожі пости